Чого в цьому фiналi не було, так це безпорадностi. Адже, будемо вiдвертi, саме безпораднiсть одного з суперникiв була притаманна трьом останнiм фiналам. ЦСКА, "Карпати" й "Кривбас" по черзi виходили змагатися з київським "Динамо", але боролися лише до першого м`яча в їхнi ворота. Цього разу обидва суперники вийшли на поле з твердим намiром боротися вiд першої до останньої хвилини, що й зробило поєдинок не просто цiкавим, а захоплюючим. Власне, гiдним свого гордого iменi - фiнал.
У команд була спiльна мета - Кубок України. Але на цьому їхня спiльнiсть закiнчувалася. За багатьма показниками "Шахтар" i ЦСКА перебувають ледь не на протилежних позицiях, тому й мотивацiя в кожного була своя. Армiйцi пiдiйшли до фiнального матчу, маючи в пасивi нестабiльне фiнансове становище, стовiдсоткову вiдставку головного тренера по закiнченнi сезону й туманнi перспективи на майбутнє. У активi - тiльки якiсну гру в деяких iз останнiх поєдинкiв чемпiонату країни. i ще (не варто забувати), головного тренера. Того самого тренера, який має пiти по закiнченнi сезону. Але Фоменко є Фоменко. Маючи команду iз нестабiльним фiнансуванням, дограючи з нею останнiй мiсяць, Михайло Iванович не опускає руки (як це було в позаминулому роцi з Лiппi й у минулому - з Ерикссоном), вiн пiти намагається так, щоб нiхто потiм не дорiкнув. i, на наш погляд, фiнальний матч став цiкавим саме тому, що Фоменко вирiшив пiти переможцем i налаштував команду належним чином. ЦСКА був гiдний фiналу. Щоправда, вiн не був кращим за "Шахтар", навпаки - був гiршим. Але вiд гiрникiв, на вiдмiну од армiйцiв, нiхто iншого й не очiкував.
Донеччани пiдiйшли до фiналу, маючи, здається, тiльки позитив. Вони - потенцiйнi лiдери чемпiонату, безумовнi фаворити фiнального матчу, команда, фiнансуванню якої в Українi заздрять усi, команда, яка має низку висококласних гравцiв i висококвалiфiкованого тренера. Але весь цей позитив має й негативний бiк: од найкращих завжди навiть не чекають, а вимагають максимального результату. Анi гравцям, анi тренерам "Шахтаря" нiхто не вибачить, якщо золотi нагороди чемпiонату залишаться в Києвi. Нiхто їм не вибачив би, якби й Кубок прописався в столицi, нехай i за новою адресою. Тож, якщо армiйцi виходили на поле, не маючи нiяких зобов`язань, а лише - бажання довести свою спроможнiсть зробити неможливе, то гiрники починали поєдинок, будучи не просто зобов`язаними, а - приреченими здобути Кубок. А бути приреченими перемагати дуже важко.
Треба вiддати належне керiвникам донецького клубу: вимагаючи вiд футболiстiв максимального результату, вони не шкодують анi зусиль, анi коштiв, щоб створити командi атмосферу, яка полегшувала б здобуття цього результату. У недiлю вранцi в столицi висадився, вже другий цiєї весни, 20-тисячний донецький десант, якого не бачили анi Україна, анi Радянський Союз за всi часи iснування футболу. Уже о дев`ятiй ранку в потягах київського метро (безкоштовного через День мiста) можна було зустрiти цiлi групи вболiвальникiв з оранжевими шарфами й прапорами. У цей же час бiля готелю "Спорт", де зупинився "Шахтар", iншi групи донецьких фанiв фотографувалися на фонi клубного автобусу. А в самому готелi вгорi над входами в кабiни лiфтiв висiв великий транспарант: "Вiтаємо команду "Шахтар" - фiналiста Кубка України!"
Вiд киян особливої активностi не очiкувалося: ЦСКА - не "Динамо", й за кiлькiстю вболiвальникiв навряд чи зрiвняється iз "старшим братом" найближчим часом. i те, що мешканцiв столицi зiбралося зрештою бiльше, нiж прибулих з гiрницького краю, пояснюється швидше бажанням помсти за програний "Динамо" матч i надiєю побачити кульбiти Агахови. Забiгаючи наперед, зазначимо, що анi першого, анi другого не сталося.
Поки глядачi заповнювали трибуни, на полi вiдбулася церемонiя представлення нового кубка, який мав замiнити попередника. Останнiй же, напевно, назавжди залишився в динамiвському музеї. Щодо нового - справдi чудового витвору метрового зросту, - його перший володар ще не був визначений. Але вже до матчу свої претензiї на нього продемонстрували армiйцi, виставивши почесну варту з двох офiцерiв. i вiддавати приз не вельми бажали...
Те, що претензiї були обгрунтованими, ЦСКА пiдтвердив уже в дебютi матчу. Хоча "Шахтар" намагався на правах "господаря" й фаворита поєдинку захопити iнiцiативу, але перший небезпечний момент створили справжнi господарi: вже на четвертiй хвилинi головою пiсля подачi штрафного з лiвого флангу пробив Монарьов. Другий небезпечний момент створили також армiйцi й перетворили на гол: Анненков вiддав пас Монарьову, той дiйшов до кута штрафного майданчика, почекав (i разом з ним оборонцi "Шахтаря"!), доки в площу ворiт увiрветься Костишин, i вiддав передачу, на яку "десятка" киян зреагував бездоганно - 1:0.
I все, обидвi команди могли займатися улюбленою справою: гiрники атакувати, ЦСКА - оборонятися. Армiйцi це робили краще: хоча з 11-ї по 25-у хвилини вони жодного разу не наблизилися до ворiт Вiрта, але й донеччанам дозволяли створити лише напiвмоменти. Вiдтак удар Алiуце влучив у Волосянка, а Агахова або не встигав на передачi, або бив повз ворота. Лише Воробей на 21-й хвилинi зi штрафного метрiв з 30-ти пробив потужно й точно, але Рева зiграв бездоганно.
Надiйна гра голкiпера заспокоїла киян: шiсть хвилин (з 25-ї по 30-у) вони провели на половинi поля суперника. i хоча, окрiм слабкого удару Монарьова, нiчого не створили, тиск на ворота Реви послабiшав. "Шахтар" спробував перехопити iнiцiативу, пробив три кутових поспiль, потiм по воротах пробив Бахарєв, але наслiдки цiєї навали були неприємнi: ЦСКА провiв спочатку контратаку Монарьов - Закарлюка (останнього залишив без м`яча Ндiайє), а потiм комбiнацiю Костишин - Монарьов; у цьому випадку донеччан урятувала тiльки поперечина. Але й вона нiчому не навчила "Шахтар": пiсля двох не вельми вдалих атак за участю Бахарєва, Зубова й Агахови несподiвано "обрiзався" бiля свого штрафного майданчика Окоронкво; троє киян опинилися з м`ячем бiля ворiт Вiрта, й врятувала їх лише незграбнiсть Закарлюки.
На 42-й хвилинi нарештi вийшов удар у падiннi головою в Агахови. Здавалося, що з цього моменту "Шахтар" почне нагадувати самого себе в найкращих матчах. Але перший тайм закiнчився мажорною нотою для ЦСКА: Монарьов у протиборствi з Окоронкво знову не вийшов вiч-на-вiч iз Вiртом. i хоча в останню мить нiгерiєць виправився, стало зрозумiло, що й у другому таймi "Шахтаревi" буде зовсiм нелегко.
У кубкових матчах - свiй сценарiй. Не кажучи вже про напругу на iнтригу. Але, склалося враження, що повторний весняний вiзит донеччан до Києва став нiби продовженням протистояння з динамiвцями. Фабула двобою з армiйцями була майже стовiдсотково скопiйована з поєдинку сьомого квiтня. Такий же швидкий гол у ворота Вiрта, такi ж (навiть бiльш разючi) провали в оборонi. Словом, "Шахтар" повнiстю програв першу половину зустрiчi. А цеескiвцi в першiй сорокап`ятихвилинцi зумiли стрибнути не тiльки вище голови суперника, а й своєї власної. Вони певною мiрою зруйнували стереотип щодо власної гри, який стверджував, що армiйцi й самi не грають, i суперниковi не дають. Так, у першому таймi пiдопiчнi Фоменка справдi не дали оговтатись опонентовi, але в той же час i самi дiяли блискуче (особливо враховуючи наявний потенцiал та рiвень виконавцiв).
Отже, гiрники знову майже наступили на однi й тi ж граблi. А армiйцi знову майже зайшли в одну й ту ж воду (пригадуєте, в якому ключi дiяли кияни i в пiвфiнальному поєдинку з днiпрянами). Тобто, обом у другому таймi треба було здiйснити невеличку перемогу над собою. Щоб отримати перемогу в матчi.
Замiн пiсля перерви не було. i якщо армiйцiв можна було зрозумiти, то гiрникiв - не дуже. На вiдмiну вiд початку матчу, його друга серiя розпочалася неквапливо, навiть сумбурно. Донеччани не поспiшали форсувати подiї. За них це зробили армiйцi. Вже в першiй свой атакуючiй спробi Монарьов вивiв на побачення з Вiртом Анненкова, однак ветерановi ЦСКА забракло швидкостi, щоб переграти воротаря донеччан. Як виявилось, цей момент надовго став показовим у арсеналi армiйцiв.
Гiрники також вiдповiли. Й зробили це не тiльки активно, а й переконливо. Спочатку загострив гру Алiуце, однак у вирiшальний момент завагався й втратив гостроту епiзоду. Потiм, пiсля непоганої передачi Бахарєва, бив Зубов, однак оборонець номiнальних "гостей" заблокував цей удар. А згодом гiрники, вперше в цьому матчi, створили по-справжньому реальну нагоду для взяття ворiт Реви, однак пiсля розмашистої атаки Агахова не зумiв поцiлити в ворота.
Пiсля спалаху активностi настала раптова тиша. Гiрники ослабили тиск на ворота суперникiв, що дозволило тим перевести подих. i заробити двоє поспiль кутових ударiв. Здавалось би, це назвати досягненням аж нiяк не можна. Проте у виконаннi пiдопiчних Фоменка "стандарти" - завше небезпечна рiч. До того ж, на "останньому рубежi" невпевнено почувався Вiрт. Юрiй помiтно метушився та нервував. Це, мабуть, передавалось i на його партнерiв по оборонi. i це при тому, що особливої роботи в стража ворiт "Шахтаря" не було. На щастя для гiрникiв, двi подачi м`яча армiйцями вiд кутового прапорця завершились безрезультатно.
Перевiвши подих, "помаранчевi" знову кинулись у атаку. У цей промiжок часу створити щось надзвичайне командi Вiктора Прокопенка не вдалося. Щоправда, "допомогли" суперники. В досить простiй ситуацiї не розiбрались Волосянко з Ревою, й першим до м`яча встиг Агахова, однак iз майже нульового кута нiгерiєць бити не став, а зробив прострiльну передачу вздовж лiнiї ворiт, яку з величезними труднощами лiквiдували армiйськi оборонцi.
Як i в першому таймi, бiльш навантаженим у донеччан був правий край атаки, на якому вирiзнявся активнiстю Старостяк. Михайло виконав великий обсяг роботи, однак часто-густо робив це самотужки, без належної пiдтримки партнерiв. Перш за все Зубова, котрий у цьому матчi "тяжiв" до центра поля. А от хто справдi був потрiбний для "Шахтаря" на центральному плацдармi, так це Бахарєв. Олексiй чудово бачить поле, майстер дриблiнгу та завершального пасу. У цьому матчi з першими двома компонентами в нього все було добре, а от iз останнiм - явно не клеїлось. Росiянин мiг обiграти кiлькох опонентiв i зробити явно безадресну передачу. Це хоч якось можна було компенсувати в центрi поля, але аж нiяк не на лiвому краї, з якого майже всi передачi Бахарєва йшли в "молоко". За такої схеми гри велика роль вiдводилась Алiуце. Й румун загалом впорався iз своїми обов`язками. От якби ще м`яч не перетримував - цiни б йому не було.
А армiйцi дiяли в своєму звичному руслi. Тактичний вишкiл, рухлива й чiпка оборона, не персональна, зате позицiйна, давали свої плоди. Вертикальнi та навiснi передачi суперника столичнi футболiсти лiквiдовували майже без проблем, встигаючи органiзувати й доволi небезпечнi контратаки, на вiстрi яких уже звично почувались Монарьов та Костишин.
Подiбнiй грi суперника гiрники могли протиставити удари здалеку, але донеччани намагались завести м`яча буквально в ворота, зловживаючи дриблiнгом та терпiнням тренерiв. Час для замiн настав. Спочатку залишив поле Закарлюка, якого замiнив Мацигура. Тут таки Ателькiн вийшов замiсть Бахарєва. Зовнiшню логiку в цих замiнах (особливо донецькiй) знайти попервах було важко. Проте, як виявилось, саме поява Ателькiна стала вирiшальною.
А поки що "Шахтар" атакує. Гiрники всерйоз взялися до дiла. Їм довелося перебудовуватись: Попов став дiяти в центрi, а його мiсце на фланзi зайняв Конюшенко, який замiнив Тимощука. Це додало зайвої роботи армiйським оборонцям. i стало помiтно, що футболiсти ЦСКА "пiдсiли". На кiнцiвку другого тайму їх вже просто не вистачило. А перемога була так близько...
Спочатку в штрафному майданчику "гостей" упав Агахова, але Мельничук, який, мiж iншим, висококвалiфiковано робив свою справу, пенальтi не дав. Потiм Алiуце невдало виконав штрафний удар. Затим, пiсля чудових дiй Старостяка, з лiвого краю бив Конюшенко, але Рева зiграв належним чином.
Гол у ворота ЦСКА назрiвав, але його "iнкубацiйний" перiод явно затягувався. Кияни вiдбивались шалено, майже бездумно, але й це проходило, адже в гiрникiв не виходила остання, голева передача.
Але хто шукає, той справдi знаходить. Бо доля прихильна до сильних духом. i ось пiсля чи то удару, чи прострiльної передачi Ндiайє, пiсля рикошету м`яч потрапив до Ателькiна, й "лицар без страху та докору" пробив бездоганно. Рева вгадав напрям удару, але вiдбити м`яча не зумiв. 1:1, i все починається з початку.
Явно окриленi успiхом, донеччани кинулись атакувати. Часом забуваючи про контратаки суперника. Мав нагоду Конюшенко, старався Воробей, двiчi небезпечно iз середньої дистанцiї били Зубов та Ателькiн, проте оборонцi та воротар ЦСКА грали надiйно. На iншiй шальцi терезiв - єдиний момент у киян, коли двоє цеескiвцiв "викочувались" на одного оборонця донбаської команди. Для шахтарiв усе могло закiнчитись трагiчно. Але обiйшлося. Доля, вочевидь, хотiла якомога довше продовжувати цей, без сумнiву, по-справжньому кубковий матч. По-справжньому фiнальний матч. Яких останнiм часом майже й не траплялось.
Свисток суддi про закiнчення другого тайму застав гiрникiв у атацi - черговий "пострiл" Зубова лiквiдував Рева. Додаткового часу уникнути не вдалося.
Те, що пунктирно позначилось у кiнцiвцi основного часу, червоною ниткою простелилось в часi додатковому. На "зайвi" тридцять хвилин у армiйцiв просто не вистачило сил. А в гiрникiв нiби вiдкрилось друге дихання. Блискуче зiграв Воробей, але поцiлив у стiйку. Чи не вперше в матчi iндивiдуально сильно зiграв Агахова, проте його удар блокував Рева. Потiм були удари Зубова й Конюшенка, Алiуце й Попова. Була замiна Вороб`я на Абрамова. Знову зовнi не дуже зрозумiла, але в пiдсумку фартова для "Шахтаря". Та спочатку був епiзод, коли все тi ж Костишин та Монарьов могли "поховати" надiї гiрникiв на трофей, однак Монарьов поспiшив з ударом. А потiм сталося те, що, зрештою, й передбачалося. Що й мало статись. Атаку розпочав Абрамов, продовжив її Конюшенко, а "матерiалiзував" знову Ателькiн. 2:1! Неймовiрно захоплююча, нервова, напружена та "iнфарктна" гра завершилась лише в якомусь кроцi вiд пiсляматчевої "лотереї". Завершилась перемогою сильнiшого. Який зумiв не наступити на граблi. Зумiв зiграти через "не можу". Бо сильний духом. Хвала тим, хто вiрить! i тим, хто бореться до кiнця (а це - на адресу обох). От тiльки переможець - один. А новий "старий" кубок знайшов нового "старого" господаря.