Про уболiвальникiв напередоднi матчу турбувалися мало. По-перше, ремонтнi роботи навколо НСК "Олiмпiйський" проводяться з таким розмахом, що максимально ускладнюють симпатикам пiдходи на стадiон. По-друге, хотiлося б знати: у чию "розумну" голову прийшла iдея розпочинати матч о 17.00, коли навiть ходити пiд розпеченим сонцем було важко, не те що бiгати. Страждали футболiсти, страждали глядачi. Можна знаходити безлiч пояснень, проте вони не компенсують головну провину органiзаторiв, якi пожертвували ГРОЮ.
Матч проводився у Києвi, але вiд того "Шахтар" нiяково себе не почував. "Десант" уболiвальникiв зi столицi Донбасу висадився у достатнiй кiлькостi для забезпечення навiть не рiвноваги в симпатiях - переваги. iнтерес киян до звiтної зустрiчi, судячи з усього, зменшився пiсля протистояння у фiналi Меморiалу Лобановського та чемпiонату країни.
Динамiвцi перемогли в двох попереднiх побаченнях, i якщо вагу трофею Лобановського переоцiнити важко, то виграш на "Динамо" 21-го травня мав неабияке значення. Ним (виграшем) пiдопiчнi Михайличенка застрахували себе вiд порцiї критики на випадок невдачi в кубковому матчi. Безумовно, кубковий трофей досить самодостатнiй, але його здобуття ще нiколи не прирiвнювалося до здобуття золотих нагород. iнша рiч, що обом командам хотiлося покласти в кубок медалi. Гiрники при цьому розумiли: навряд чи - золотi...
Обидва тренери постали перед проблемою кадрового вибору: Михайличенко через достатню кiлькiсть виконавцiв, Яремченко - навпаки. Київський тренер, випустивши на поле з перших хвилин Головка, Федорова та Саблича i притримавши на лавi запасних Ринкона, Милевського та Черната, засвiдчив обережнiсть та певний прагматизм у виборi тактики на матч. Донецький, недорахувавшись Тимощука, Гая, Флорi, намагався зберегти звичний iгровий малюнок i навiть полiпшити його: вихiд на поле Пуканича на бiльш звичнiй для Адрiана позицiї плеймейкера теоретично урiзноманiтнював атакувальнi дiї гостей (формально, згiдно з волею жеребу, господарями поля були динамiвцi). Пуканич свою справу на полi зробив i практично: витонченими передачами виводячи партнерiв на зручнi для удару позицiї i, головне, намагаючись визначити найефективнiший командний темп. Вiддаючи належне молодому обдаруванню, слiд зазначити, що суперник створив йому найзручнiшi умови для виконання своїх обов`язкiв. Пуканич грав на "чистих" м`ячах, практично без опiки, склалося враження, що динамiвцi не повiрили в його потенцiал i надали вихiдцю iз Закарпаття надто багато вiльного простору.
Утiм, це стосується не тiльки Пуканича. Гол-красень Воробея, коли гравець мав час на прийом та опрацювання м`яча, - ще одне пiдтвердження загальної дезорганiзованостi киян на початку матчу. i якби гiрники скористалися ще й фланговою вседозволенiстю, якою Гай розпорядився б значно краще, нiж посттравмований Старостяк, якби Рева не врятував пiсля удару того ж Воробея у дальнiй кут, то навiть резерви Михайличенка i ненабагато лiпша функцiональна активнiсть його пiдопiчних (її Яремченко прагнув скинути з рахункiв за допомогою замiн, водночас упродовж матчу вiдряджаючи витривалого Попова на найслабшу позицiю: капiтан гостей починав "хвилерiзом", з виходом Ндiайє переквалiфiкувався у правого оборонця, а Глевецкас - у лiвого) не стали iстотними спiльниками господарiв у боротьбi за виправлення ситуацiї.
Вона могла змiнитися вже до перерви: зручнi нагоди змарнували Гусин та Шацьких. Донеччани виграли перший тайм i отримали право на вiдпочинок.
На вiдмiну вiд недавнього матчу чемпiонату, на перерву пiшов переможцем "Шахтар". i не лише в рахунку, а передовсiм психологiчно. Однак, як виявилося, утримати перевагу гiрникам знову не судилося. Хоча дебют другої половини зустрiчi пройшов знову за сценарiєм гiрникiв. Завдяки вiдноснiй мобiльностi середньої ланки та прилученням до атак оборонцiв, "Шахтарю" довго вдавалося тримати важелi гри в своїх руках. До справжнiх моментiв поблизу ворiт Реви справа не доходила, але понервувати київському воротаревi довелося. Бодай у моментi, коли Пуканич робив навiсну передачу, яка ледь не стала для киян фатальною. Удар Левандовського блокували оборонцi. За кiлька хвилин Пуканич мав вiддавати передачу на Воробея - був би "чистий" вихiд сам на сам iз Ревою. Але замiсть цього Адрiан переадресував м`яча на Бєлика. Й момент було втрачено. "Шахтар" дiяв розважливо, гiрникiв вистачало й на пресинг. Результатом колективного вiдбору стала комбiнацiя за участю Пуканича й Бахарєва. Адрiан "вирiзав" м`яч на хiд партнеру, але Олексiй на мить завагався, й цього вистачило Ревi, аби випередити опонента. Ця атака гостей стала переломною в зустрiчi. На бiльше донеччан не вистачило. Натомiсть кияни вольовим зусиллям зумiли переiнакшити хiд гри на свою користь. "Допомагав" їм у цьому й арбiтр зустрiчi, котрий практично всi зiткнення тлумачив на користь господарiв. Одне з таких зiткнень i призвело до того, що "Динамо" зрiвняло рахунок. До ворiт Шуткова було метрiв тридцять, але Хацкевич наважився на удар. i "пострiл" у бiлоруського легiонера вийшов хрестоматiйним: не допомогли нi "стiнка", нi голкiпер.
Тепер уже психологiчна перевага на боцi господарiв. Заволодiти iнiцiативою їм не вдалося, але гра перетворилася на перетягування каната: команди грали практично без ворiт, руйнуючи обопiльнi атаки зусиллями центральних оборонцiв.
У цей час найактивнiшими в складi суперникiв були "розiгруючi" - Белькевич та Пуканич. Але якщо киянин справдi вiв гру свого колективу, донеччанину ця ноша виявилася надто важкою. Крiм того, в Белькевича знайшлися гiднi партнери в середнiй ланцi - Гавранчич та Хацкевич. А ось гравцi пiвоборони "Шахтаря" Бахарєв та Левандовський, якi б могли й мали видозмiнити чи бодай доповнити гру Пуканича, зiграли не найкращим чином.
Не можна не вiдзначити й вдалих замiн у "Динамо". Крiм того, що обидвi виявилися результативними, Хацкевич i Ринкон, до того ж, значно додали в конструктивiзмi. А замiни "Шахтаря", вiдверто кажучи, здивували. Особливо це стосується Брандау та Глевецкаса. Бразильський форвард так i не зумiв як слiд "зачепитися" за м`яч, а оборонець збiрної Литви зовсiм не претендував на загострення гри, зосередившись передовсiм на руйнацiї. Через замiну Лалатовича "Шахтарю" довелося перекроювати обороннi редути. У пiдсумку, чи не найкориснiший гравець гiрникiв Попов iз середини поля змушений був вiдiйти на лiвий край захисту. Одразу ж активнiсть гiрникiв у атацi помiтно притлумилася.
Вочевидь, прагматичнiсть тактики "Шахтаря" наштовхувала на думку, що Валерiй Яремченко ризикувати не збирається i налаштовується на додатковий час. Чомусь мимоволi пригадався минулорiчний фiнал кубка, коли в подiбнiй ситуацiї тодiшнiй тренер "помаранчевих" Невiо Скала ризикнув i випустив на поле Алiуце. Той хiд себе повнiстю виправдав. Нинi ж на лавi "Шахтаря" Алiуце не було. Не було й ризику:
Кiнцiвка основного часу (вочевидь, мало хто сумнiвався, що саме основного часу, а не матчу) пройшла в обопiльних авантюрах та сумбурi. Атакували - з пересторогою й господарi, й гостi. Непогано бив Воробей - вище ворiт. Сильно "вистрiлив" зi штрафного Белькевич - також над "рамкою". Виходив на ударну позицiю Левандовський, але партнеру завадив Пуканич. Непоганий момент був у Ринкона, але Шутков iз Пажиним зумiли розрядити ситуацiю.
Навiть неозброєним оком було помiтно, що суперники стомилися. До того ж, спека навряд чи сприяла грi, i коли до фiнального свистка залишалися лiченi секунди, киянам вдалася зразкова атака. Шацьких звiльнився вiд опiки, витримав паузу й видав передачу на Ринкона. Бразилець не схибив. Вiдiгратися гостi вже не мали шансiв. Хоча втримати, щонайменше, нiчию в основний час - повиннi були. Здається, знову позначилася лiпша емоцiйна зарядженiсть "Динамо". Вмiння зiграти iгровий епiзод до кiнця, витиснути максимум iз мiнiмуму, стали запорукою чергової травневої перемоги динамiвцiв над гiрниками. Не поступившись суперниковi в жодному компонентi функцiональної грамоти чи технiчного вишколу, донеччани капiтулювали, мабуть, таки в психологiчнiй пiдготовцi. У пiдсумку, не програвши локального бою, гiрники програли вiйну за кубок.