10:1 - таким було iсторичне спiввiдношення сил суперникiв по фiнальному матчу. Гiрники (маються на увазi футболiсти кiлькох поколiнь) вдесяте в бiографiї команди добивалися права грати у вирiшальному кубковому поєдинку, Ворскла - вперше.
До речi, пiд вивiскою вперше багато що було в недiльному фiналi. Вперше, наприклад, фiнал Кубка приймав Днiпропетровськ. Вперше на матчi такого рангу був вiдсутнiй (кажуть, через сiмейнi обставини) президент Федерацiї футболу України i ще цiлий ряд вiдомих у футбольних колах людей. Не знайшов вiльного часу вiдвiдати фiнал i Президент країни. Та й уболiвальникiв обох команд зiбралося не так вже й багато - близько 25 тисяч.
З чверть години гра нiяк не складалася, в обох команд все йшло навскiс, немов м`яч футболiстам дiстався норовистий i слизький. За ним всi ганялися старанно, але навiщо це робиться - залишалося неясно. Власне футболом матч можна було називати пiсля того, як пiвзахисник Шахтаря Фернандиньо метрiв з 20 вдарив, i плямистий пролетiв в кiлькох сантиметрах вiд поперечки. Ця iскорка майстерностi дала зрозумiти футболiстам, що вiд емоцiй час переходити до виконання iгрових обов`язкiв.
Практично вiдразу огризнулася й Ворскла. Лiдер полтавської команди Маркоський сильно пробив зi штрафного, i м`яч в нижньому кутi насилу вiдбив П`ятов. Через декiлька хвилин довелося вступити в гру вже Долганському. Пiсля перспективної атаки гiрникiв завершити комбiнацiю партнерiв повинен був Жадсон, але удар пiвзахисника Шахтаря в дальнiй кут був несильним, i голкiпер без труднощiв заволодiв м`ячем.
Наступний випад Ворскли мав мiсце на 32-й хвилинi. Це Маркоський вiддав точну передачу на Єсина, а той з лiвого кута штрафної прицiльно пробив. П`ятов парирував удар на Кулакова, проте тому завершити атаку партнерiв перешкодили захисники Шахтаря.
А найреальнiший шанс вiдкрити рахунок Ворскла втратила за п`ять хвилин до перерви, коли пiсля флангового навiсу Ярмаша Василь Сачко не зумiв як слiд ударити по м`ячу головою. Вiдразу намагався переправити плямистого в сiтку Деспотовський, але удар у пiвзахисника вийшов не таким як очiкувалося. Тож на перерву команди пiшли за нулiв.
Початок другого тайму показав, що суперники не збираються поступатися один одному нi метром простору. Полтавцi вiдразу рiшуче йшли у вiдбiр м`яча при його втратi ще на половинi поля суперникiв. Гiрники до атак почали пiдключати захисникiв, навiть Чигринського й Кучера. Багато сил вiддавали швидкiсним рейдам Срна i Шевчук. Шахтар атакував частiше, але з якимсь надривом, немов з останнiх сил, утома проступала все помiтнiше, гравцi, котрi брали участь в атаках, насилу поверталися назад.
Ворскла виконувала простий i зрозумiлий план, її футболiсти одержали перевагу над гiрниками в холоднокровностi й терпiннi. Вони зводили нанiвець пориви суперника, були гранично пильнi, чекаючи свого моменту. У результатi вони його отримали. Причому в самий вiдповiдний час.
Комбiнацiя, що поклала початок маршруту Кубка зi сходу в центральну частину країни, до Полтави, була проведена вiдмiнно. Ще з самого початку матчу стало зрозумiло, що за Сачком приглядає хтось iз центральних захисникiв. Менi ж здавалося, що тримати найнебезпечнiшого (не тому, що єдиного) форварда полтавцiв повинен був хтось iз опорникiв. Наприклад, Хюбшман, тим самим забезпечуючи можливiсть пiдстраховки. Ось i вийшло, що коли центральнi захисники пiшли в атаку, полтавцi провели швидку контратаку i неприкритий Сачко з центральної зони добив м`яч головою пiсля удару Маркоського.
За логiкою кубкового фiналу, в такiй ситуацiї настає змiна ролей. Та зi сторiн, що забиває гол, переходить до дiй, направлених на збереження досягнутої переваги.
Ось тут прихильникiв Шахтаря i чекало розчарування. На 57-й хвилинi гiрники залишилися в меншостi. Пiдвiв комаду Фернандиньо. Вилучили плеймейкера Шахтаря за навмисну грубiсть проти Маркоського.
Саме з цiєї хвилини Ворскла, неначе одержавши допiнг, пiшла вперед, демонструючи гру з широким маневром та високою швидкiстю в атаках. Надалi Ворскла ледь не збiльшила результат. Двiчi небезпечно йшов у прорив Єсин, i для гола не вистачало самої крихти.
А що ж гiрники? Пiвгодини, що залишилися, пройшли у вiдчайдушних зусиллях Шахтаря врятувати гру, але цей напад був порожнiй - жодного шансу номiнальнi господарi володарю Кубка УЄФА не залишили. Пiдопiчнi Миколи Павлова зробили максимум того, на що були здатнi цього дня. Вистояли! Витримали!! Виграли!!!
У тих, хто бачив цей матч, не закралося й тiнi сумнiву в тому, що переможець був виявлений в цiй грi правомiрно. Просто Ворскла в потрiбний день i в потрiбну годину виявилася сильнiшою за Шахтар.
Мирча Луческу: - Перш за все, хочу привiтати Ворсклу iз завоюванням Кубка України. Полтавцi зiграли сьогоднi на результат. З великою самовiддачею, деколи жертвуючи навiть своїм здоров`ям. Через все це, вони, напевно, заслужили перемогу. Пiсля завоювання Кубка УЄФА дуже багато агентiв окуповували нашу команду. Я попереджав своїх футболiстiв, що поразка в Кубку України може кинути тiнь на завоювання нами Кубка УЄФА. Нашi форварди - Гладкий, а потiм i Селезньов - практично нiчого не зробили на полi, а це все-таки фiнал Кубка. Маркоський, мабуть, був найкращим у складi Ворскли. Пару слiв про суддiвство - ще раз хочеться сказати, що матчi такого напруження повиннi судити iноземнi арбiтри. Поки ми не аналiзували момент з вилученням Фернандиньо - був певний елемент симуляцiї... В кiнцi додали лише двi хвилини. Але були використанi всi замiни, було вилучення, вибiгали медики - все це не вiдповiдає дiйсностi.
Микола Павлов: - Я говорив своїм гравцям: Олiмпiйський принцип нам не пiдходить. Нас не лаятимуть, якщо ми програємо, нас i так всi ховали. Ми вийшли в фiнал Кубка, посiли п`яте мiсце в чемпiонатi, шiстнадцять гравцiв отримали звання майстрiв спорту. Якщо ми завоюємо титул - перш за все, радiтимуть вашi батьки, дiти. Менi не вистачало тiльки одного титулу - Кубка України. Тепер дiдусь може сказати своєму внуку: Я виконав програму-максимум i можу спокiйно готуватися до пенсiї. Але роботу з Ворсклою я все одно продовжу.